Карбованець, загублений в історії
Місяць тому після семи років реставраційних робіт Кіровоградський обласний краєзнавчий музей відкрив двері для відвідувачів. Тисяча експонатів, представлених в експозиціях виставкових залів просто вражають своєю різноманітністю, автентичністю, унікальністю і цінністю. Чого лише варта всесвітньовідома колекція Ільїна!
До речі, серед виставлених предметів є чимало таких, які взагалі ще ніколи не експонувалися широкому загалу. Зокрема увагу привертає колекція грошових купюр, випущених в обіг в Україні німецьким командуванням в окупаційний період.
В експозиції представлені купюри номіналом 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 карбованців, якими може похвалитися далеко не кожен музей України. Проте під склом вітрини не вистачає ще однієї купюри – 2 карбованці.
Воно й не дивно, адже це надзвичайно рідкісна банкнота. Вперше вона виринула на аукціонах Європи в кінці 1990-х і з того часу на кожен екземпляр ведеться активна боротьба професійних колекціонерів.
У каталогах грошових знаків їй присвоєно ступінь рідкості «RRR» чи «У», тобто – унікум. На сьогодні офіційно відомо близько 200 примірників купюри номіналом 2 крб. (судячи з номерів банкнот – це дві пачки). Мінімальна ціна «двійки» на світових аукціонах становить 2 тис. євро, а найбільша сума, якою закінчилися торги, склала 17 тис. євро.
На одного зі щасливих власників цієї рідкісної купюри ми випадково натрапили в обласному краєзнавчому музеї, де він роздивлявся представлену боністичну експозицію. Кіровоградський колекціонер попросив не називати його імені, але погодився показати гордість своєї колекції – 2 карбованці 1942 року випуску – і розказати історію її появи і зникнення.
Як розповів Першій електронній колекціонер, навесні 1942 року Центральний емісійний банк України, створений фашистським окупаційним командуванням в місті Рівному, почав вливання в обіг нових грошових знаків – надрукованих в Німеччині карбованців, номіналом 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500. Так на території України радянські рублі було замінено німецько-українськими карбованцями (з 25 липня 1942 року).
На аверсі банкнот розташовувалися індивідуальні для кожного номіналу мальовані зображення: 2 карбованця – хлопчик, 5 крб. – дівчинка, 10 і 200 крб. – селянки, 20 крб. – робітник, 50 крб. – шахтар, 100 крб. – моряк, 500 карбованців – фахівець-хімік. Тут же, на лицьовій стороні купюри, німецькою мовою вказано номінал, найменування випускового банку, дата і місце емісії, зображення орла зі свастикою, підпис уповноваженої особи банку, серія та номер банкноти.
(серія і номер банкноти стерті з ілюстрації на прохання власника)
На реверсі німецькою та українською мовами зазначена назвав випускового банку, зазначено номінал банкноти і попередження про покарання у випадку фальшування грошових знаків.
Купюра номіналом 2 карбованця є самою рідкісною і загадковою з усіх банкнот окупаційної серії. Існує кілька теорій, які пояснюють, чому «двійки» збереглися в такій обмеженій кількості, але в практично ідеальному стані.
Найпрозаїчніша версія припускає, що банкноти номінал 2 карбованця були надруковані, але далі зразків і пробної партії справа не пішла. Це підтверджується листом, надісланим з Німеччини директору Центрального емісійного банку (м. Рівне), де серед зразків нових банкнот не було «двійки». До речі, папка з примірниками купюр і супровідним листом була продана на одному з аукціонів Німеччини в 2001 році.
Можливо також, що верстка 2-х карбованців припала на час, коли німці вже відступали з України, тож випуск в обіг цих банкнот став просто неактуальним.
Загальноприйнята думка розповідає, що поїзд, який віз надрукований тираж новеньких «двійок» з Німеччини в Україну, пустили під укіс партизани, знищивши всі гроші. Цілком можливо, що насправді сталася якась технічна неприємність, яку німці просто списали на партизан.
Чимало дослідників (зокрема Борис Сенілов, який у 1940-х роках працював у фінансових органах військових підрозділів) поширюють цю теорію, спираючись на свідчення очевидців диверсії. Але жоден автор не вказує імен свідків чи хоча б місця, де було підірвано потяг.
Ні підтвердити, ні спростувати жодну з цих версій не можливо, адже не збереглося ні фабрики, яка друкувала гроші для України, ні архівних матеріалів – усе було знищено під час бомбардування Берліну союзними військами. «Якщо якісь документи і залишилися, то союзники могли конфіскувати і вивести їх за межі Німеччини у вигляді репарацій-контрибуцій», – розмірковує кіровоградський колекціонер.
Водночас, всі ці версії припускають, що в Німеччині зберігся незначний залишок купюр по 2 крб. «Його хтось знайшов (чи навмисно, так би мовити, «під шумок» приховав) і розпоряджається на власний розсуд, час від часу викидаючи на ринок пару купюр виключно для власного збагачення і підтримки високої ціни», – вважає наш співрозмовник.
Проте, деякі колекціонери схиляються до думки, що банкнота номіналом 2 карбованця є фальшивкою, надрукованою в Німеччині у 60-ті роки спеціально для продажу боністам.
Тож питання справжності україно-німецьких двох карбованців залишається відкритим вже не одне десятиліття, не даючи спокою дослідникам і бентежачи заядлих колекціонерів.
Наш кіровоградський фахівець з боністики вірить в те, що «двійка» – не підробка. «А якщо це фальсифікація, то дуже якісна й інтригуючи! Як би там не було насправді, а я радий, що вона прикрашає мою колекцію», – запевнив колекціонер.
Світлана Томашевська,
Джерело "Перша електронна газета"
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам
зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.
Информация
Комментировать статьи на сайте возможно только в течении 17 дней со дня публикации.
