Гетто на керамічному
Є у Світловодську – поміж кладовищем і Керамічним заводом – дивакуватий житловий масивчик, який, навіть на тлі нашого, м’яко кажучи, не вельми розкішного буття, виглядає геть песимістично. Саме звідти нам і зателефонували мешканці одного бараку (іншого визначення і не підбереш) — кажуть, до них на таку-то годину прибуде місцевий депутат і було би вельми непогано, щоб в цей час там була й наша газета, яка, на думку телефонуючих, є неупередженою і не заглядає «владі до рота»…
А обранцем, якого погукали мешканці, виявився Юрій Сап’янов. Він хоч не з їхнього округу (а округ там має абсолютно розмиті «обриси»), але, на їхнє переконання, і не без допомоги нашої газети, у середовищі простих людей вважається чуйною і безкомпромісною щодо захисту їхніх прав людиною. Отже, що ми побачили й почули на місці… На Лєніна,100 – там, де зараз ринок «Даллер», — за совєтів була військова частина, де і проживав її офіцерський склад разом із сім’ями. У вирі кончини Імперії зла частину розформували, а її терени прихопили розторопні комсомольці. А людей, що там проживали і не встигли знайти для себе пристойного житла, відселили у бараки біля «Керамічного».
Офіційний статус тих бараків – тимчасове житло, яке належало Міністерству оборони СССР. І був це 1987 рік. Тимчасового СССР не стало, як не стало і його тимчасового житла. А от люди у тому житлі залишаються і по сей день. З 87-го року! Вже нові покоління виросли у тій місцині, яка, навіть, не позначена на мапі міста, а землі ті належать Павлівській сільраді… Воду там і досі носять відрами із розташованої неподалік колонки. Бараки свої обігрівають дровами. Бараки ті тріщать, їх весь час підтоплює — через що їх «заїдає» грибок. Про непорозуміння з реалізацією свого виборчого права – мешканці того бараку й досі приписані на Лєніна,100, у інших, взагалі, приписка відсутня – про це не варто й казати. Хоча у переддень обрання Президента України і ця тема не позбавлена своєї актуальності. І куди небораки тільки не зверталися – навіть до Києва дійшли. Толку – нуль! Люди в бараках, виявляються, не потрібні ані місту, ані району.
… Ось таку гнітючу картину ми побачили. Прокоментувати її ми й попросили загартованого в антибюрократичних війнах Сап’янова. «Як вирішити це питання? — перепитав він. — А ви думає, що у Світловодську бракує житла? Є житло. Але його розподіл для простих громадян оповитий грифом „секретно“. Взяти, хоча б, наприклад, оте страхіття без вікон і дверей, що розташоване якраз навпроти „Даллера“ — колишній відомчий гуртожиток, який, максимум за два-три роки, перетвориться на суцільну руїну… Не знаю, може хтось із можновладців і чекає цього. Але цілий ряд громадських активістів, зокрема, Владислав Антонович Повалій, з яким я мав розмову напередодні, заявив, що чимало подібних до пожильців „керамічних“ нетрів громадян звертаються до нього за сприянням у зверненні до міських властей вирішити питання щодо їхньої дольової участі у реконструкції того колишнього гуртожитку під багатоквартирний будинок, у якому, щонайменше, сотня сімей могли би справити новосілля. За рахунок міського бюджету достатньо лише відновити комунікації, здійснити перепроектування. Решту ж люди, утворивши там чи ОСББ, чи щось інше, владнають самі. Але ж їм треба гарантії того, що ці люди, засукавши рукава і зробивши з тих руїн „ляльку“, не будуть позбавлені права там жити. Але влада зберігає вперту мовчанку“.
Та, як запевнив нас обранець, з влади він „не злізе“ і разом із небайдужою громадськістю виборюватиме право людей, у тому числі, й з „Керамічного“ жити у гідних умовах. Бо всі ми, врешті-решт, — світловодці, підсумував Сап’янов, додавши, що на часі створення відповідної ініціативної групи, яка й буде лобіювати (у доброму розумінні цього слова) реалізацію означеного питання. Газета, зі свого боку, береться за публічну його складову.
Ян ДРОБОВИК
«Світловодськ Інформ»
На фото
1. РОсь так і живуть, і дітей ростять
2. Репаються вкриті грибком стіни
3. А в той час «общага» навпроти «Даллера» дедалі перетворюється на руїну
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам
зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.
Информация
Комментировать статьи на сайте возможно только в течении 17 дней со дня публикации.
Є у Світловодську – поміж кладовищем і Керамічним заводом – дивакуватий житловий масивчик, який, навіть на тлі нашого, м’яко кажучи, не вельми розкішного буття, виглядає геть песимістично. Саме звідти нам і зателефонували мешканці одного бараку (іншого визначення і не підбереш) — кажуть, до них на таку-то годину прибуде місцевий депутат і було би вельми непогано, щоб в цей час там була й наша газета, яка, на думку телефонуючих, є неупередженою і не заглядає «владі до рота»… 
