Болить, моїй Україні, дві кроваві рани,
Крим — крило відірване, Схід під ворогами,
Ходить пуля, від хати до хати, по всій Україні,
І ворогу не побажаєш, отримати сина в домовині.

Розповзлася, темна нечисть, по всій твоїй статі,
Запроданці, невірнії, Україна — це мати!
Нас багато, ми дружнії – і за свою матір,
Витравимо, виметемо все з рідної хати.

Не кожний, син твій, Україно, дочекає ранку,
Цілу ніч, небо палає, ворог шле «гуманітарку»,
В кого ви стріляєте, «дорогії браття»,
Та щоб вам повилазило, москалі прокляті.

Чиє сало наминали – за вухами лящало,
Нажерлися, напилися, і все чогось, всім мало,
Україно, моя мила, ти розправиш крила,
І зацвітеш,і заграєш, ти ж така дбайлива!

І на столі, й до столу, всяке маєш зілля,
Лише товстих буржуїнів вирвемо коріння,
Продали тебе, Україно, вони по шматочку,
Прийде час, і кожному, за тебе, в лобі поставим точку.

Віра Українка
(серпень 2014 р.)